LoggerHead Bar
КОНЦЕПЦІЯ
Гості не натрапляють на LoggerHead випадково. Його шукають. Хтось — порадив, хтось — почув, хтось — просто “свій”. Speakeasy бар, який заховався у темному київському дворику, за безіменними залізними дверима трансформаторної будки. Немає вивіски. Немає геотегів. Лише заводський рубильник, який слугує дзвінком. За цими дверима — простір, де кожна деталь говорить більше, ніж будь-яка вивіска чи реклама.
НАЗВА, ЩО РОЗПОВІДАЄ ІСТОРІЮ
Loggerhead — не слово-вигадка. Loggerhead — це металевий стрижень із кулеподібним наконечником, який нагрівали на відкритому вогні та використовували для карамелізації цукру в спирті. Його занурювали в келих — і напій починав кипіти, шипіти й змінювати аромат.
Пік популярності інструмента — XVIII століття, коли барна культура лише починала формуватись у Європі та колоніальній Америці.
Назва походить від “log” (деревʼяна колода) та “head” (голова) — ймовірно, через форму інструмента або тому, що його іноді вбивали у палаючі поліна, щоб нагріти. Його використовували для приготування “flip” та “toddy” — напоїв на основі рому, елю, цукру та яєць. Розпечений loggerhead карамелізував інгредієнти прямо в чаші, створюючи характерний смак.
Оригінальні loggerheads — рідкісні музейні експонати. Один із них зберігається у LoggerHead Bar — датований між 1740–1780 роками.
АРХІТЕКТУРА
Приміщення LoggerHead — частина історичного центру Києва. Це колишня резиденція Якова Бернера — купця і мецената, побудована у 1886 році архітектором Володимиром Ніколаєвим. В товщі стін досі збереглась цегла з ініціалами “Я.Б.” — рідкісний випадок, коли історія будівлі стає буквально видимою в інтерʼєрі.
Простір LoggerHead — складний, багатошаровий, із глибокими історичними пластами. YOD Group вдалося зберегти унікальну структуру підвального приміщення, підкресливши його арочні склепіння та гру камʼяної кладки мʼяким освітленням і точними текстурами. Тут усе — про баланс тіні, світла й відчуття часу. Освітлення заховано в периметральну латунну основу, мʼяке бурштинове світло розкриває кладку цегли. У підлозі — візерунки з міді, латуні й сталі, що розбивають холод металу теплими акцентами.
ВИКЛИКИ ТА ВІДПОВІДІ
-
1
Історичне приміщення, котре хочеться зберегти. Саме тому склепінчасті стелі залишено недоторканими.
-
2
Підібрати матеріали, які б підкреслили історію, а не перетворили б приміщення у старий підвал. Все, що підібране дизайнерами — справжнє, грубе, відверте: гарячекатаний метал, дерево, камінь, латунь. Все, що старіє красиво.
-
3
Здавалося неможливим розмістити 80 посадкових місць в залі котрий розділений колонами та арковими стінами, але це було вдало реалізовано. Посадка — по периметру, висока, як на партері біля сцени.
-
4
В приміщенні сильна акустика. Її було використано мудро, адже музика — це частина інтерʼєру. У залі зі сценою регулярно звучить джаз. Це не фонове рішення — це ідейне ядро. Формується спільнота. Вечори, тембр, погляди. Усе підсилено авторськими світильниками у вигляді мікрофонів, створеними разом з дизайнером Андрієм Галушкою.
БАРНИЙ ДОСВІД
Контактна барна стійка розміщена так, щоб гість ще з перших сходинок бачив процес міксології. Бар проглядається з усіх боків і є островом в центрі зала біля вхідної групи.
Гості розміщуються навколо, можуть ловити погляди через стійку, заводити знайомства й продовжувати розмови. Це простір, де оживає культура small talks.
Барна стійка — у центрі подій, а четверо барменів за нею — наче актори, що готують коктейлі, які схожі на мистецтво. Бармени працюють на двох подвійних коктейльних станціях.
У просторі, завдяки правильному зонуванню, виокремили місце для зони паління та барної лабораторії, що є невід'ємною частиною коктейльного бару. Ми створювали комфорт всіх гостей, і піклувались про курців, котрі, виходячи на вулицю, втрачали би вайб атмосфери, котрою ми огортали гостя.
ДНК бару:
- Таємний
- Текстурний
- Атмосферний